RSS Карта сайта

Випадкове фото

Погода

волог.:

тиск:

вітер:


Коментарі >> Соціалістична партія України – була і залишається партією авангардного типу

Заступник голови СПУ з питань ідеології Ігор Панюта своєю статтею «К разработке концепции реформирования партии» («Товариш» №25 від 27 червня 2013 р.) запрошує широкі партійні маси до обговорення цієї теми. Позиція схвальна, бо такі важливі документи повинні бути реалістичні, зрозумілі для тих же широких партійних мас і бути їхнім продуктом.

У статті, яка ще не завершена, зроблено три висновки щодо підходів при реформуванні партії. Погоджуючись з їхніми положеннями, хотів би зупинитися на третьому, що «тільки ліва, ідеологічна партія, партія непарламентського типу здатна заслужити довір’я трудящих і добитися реальних результатів в просуванні до соціалізму». У цьому зв’язку є необхідність визначитися з поняттям, яке вкладається в термін «непарламентська партія». Можливо автор це зробить пізніше. Я з цього приводу висловлю свою позицію.

Дійсно, приступаючи до реформування партії насамперед потрібно дати відповідь про якого типу партії йдеться. Як на мене це може бути вибір між парламентського або авангардного типу. В понятті «парламентський тип» мається на увазі не присутність чи відсутність її у Верховній Раді, а специфіка діяльності. Парламентська партія розгортає активну діяльність, в основному, в період виборчої кампанії. В цей час, використовуючи різні доступні засоби, вона добивається входження в парламент, щоб потім реалізувати свою передвиборну програму. В нашому випадку – побудова суспільства демократичного суспільства. Але попавши за будь яку ціну в парламент (маючи навіть більшість) сподіватися на успіх не варто, якщо суспільство не готове відстоювати засади демократичного соціалізму.

Партія авангардного типу – на протязі всього періоду веде суспільство до цієї благородної мети. Це важка і довготривала робота, яка не терпить спрощених підходів. Тому у проекті нової редакції програми СПУ варто розкрити цей статус. Наприклад розділ 10 можна подати під заголовком: « СПУ – партія авангардного типу. Така назва не є надуманою, вона випливає з другого висновку згаданої статті: «Україну…може зберегти тільки реалізація соціалістичного вектору розвитку суспільства». Більш того, в проекті нової редакції програми записано, що загальносвітовою, об’єктивно обумовленою тенденцією є закономірні перспективи на шляху до соціалістичних відносин. Отже наша партія із своєю програмою та історією має всі підстави бути в авангарді цієї закономірної перспективи. Це повинні усвідомити широкі партійні маси, і переконати в цьому суспільство. Не потрібно цю благородну місію прикривати поняттям «непарламентська партія».

Можна вважати, що за двадцятирічний відрізок часу ми пройшли випробування цими двома типами. В період створення і становлення ми все таки були партією авангардного типу. Діяли відкрито і послідовно, не знали бюрократизму і окозамилювання. Були самі собою, і не вдаватись до сумнівних проектів щодо збільшення електоральної підтримки. Наприклад, на ХІV з’їзді партії звідкілясь появилася кредитна спілка. Мені, займаючись питаннями економіки природокористування на рівні обласного управління охорони навколишнього природного середовища, не раз доводилось бути на презентації відповідних вітчизняних та зарубіжних проектів. Проте, зрозуміти Фокіна, який представляв кредитну спілку було досить важко. Бачачи, що зал не сприймає доповідача на допомогу прийшов О. Мороз і так почалась робота, яка на виході нічого не дала. Звинувачувати в цьому можна нас на місцях. Та справа в іншому. Політичній партії лівої орієнтації ув’язуватись, хай і опосередковано, з будь якими фінансовими оборудками небезпечно. Не виключено, що коли б дійсно запрацював запропонований проект, непристойних проблем додалось би. Адже коштами потрібно ефективно розпоряджатися. А ще вони, як правило породжують спокусу і недовіру. Як би там не було, а сил було затрачено не мало.

Ми настільки запроектувалися, що з ініціативи зверху почали створювати всередині СПУ ще одну партію – партію дітей війни!? Створювати партію за віком її членів і під 30-відсодкову надбавку до пенсій, відряджаючи в її структури своїх активістів, по меншій мірі не логічно. Що з цього всього вийшло теж відомо.

Висновок може бути такий: потрібно не захоплюватися створенням різних спілок, громадських організацій і т. п., а делегувати своїх представників в уже існуючі, які мають своє підгрунття і відповідну базу. В 10-му розділі про це записано, що є доречним і правильним.

А відносно розробки концепції реформування партії потрібно починати не тільки з аналізу суспільства, про що пише Ігор Панюта. Потрібно зробити критичні висновки зі своєї історії. Адже причиною наших проблем було не запізніле реформування партії, і навіть не жорсткий пресинг наших опонентів. Пояснювати втрату СПУ набутого іміджу в суспільстві тільки зовнішніми чинниками було б не тільки не правильно, але й шкідливо. Звичайно в політичній боротьбі наші політичні опоненти не церемонилися. Нерідко діяли підступно, обливали брудом і т. п. Це факт незаперечний. Як і те, що відчуваючи за собою правду, – не завжди давали цьому адекватну відсіч, не своєчасно аналізували причини своїх промахів й невдач, допускали елементарні відходи від Програми і Статуту. Чому, наприклад, коли створювалася партія дітей війни, не було будь-якої реакції з боку центральної контрольної комісії. Адже порушувався статут. Чому не дослухалися до позиції Кіровоградської обласної організації щодо цього проекту.

Нажаль, наша історія доводить, що не вміння сприймати думки меншості до добра не приводило. Подаємо з цього приводу, так би мовити погляд з боку кандидата політичних наук, доцента кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Павла Молочка, який виступав 9 жовтня 2011 року в Чернівцях на науково-практичній конференції «Чернівецька обласна організація Соціалістичної партії України: витоки, становлення та перспективи подальшої діяльності за справедливість і прогресс»: «Недостатній результат на президентських виборах 1999 р. – 11,29%, став причиною партійної кризи, яка у свою чергу дала поштовх до створення т. зв. «соціалістичної платформи» у 2000 р. Для багатьох політичних партій така внутрішня «фракційність» досить часто стає шляхом виходу з кризи, адже вона сприяє конкуренції ідей в партії, що дозволяє більш оперативно реагувати на вимоги суспільства. Однак рішенням партії, представники цієї «соціалістичної платформи» були виключені з лав партії за дії, які «ведуть до розколу партії, ослаблення її авторитету». Можна по різному сприймати цей висновок науковця, але щодо конструктивної «конкуренції ідей в партії» потрібно подбати. Тому, повністю підтримую рішення конференції Кіровоградської обласної парторганізації відносно залучення до розробки проекту нової редакції програми партії науковців та широкого партійного активу як і згадану позицію Ігоря Панюти щодо реформування партії. Важливо, щоб усі думки були не тільки почуті, але й проаналізовані і по розумному враховані.

Потрібно уважно ставитися до компромісів, про що також йдеться у 10-му розділі. Компроміси дійсно повинні бути «в межах, що не суперечать нашим переконанням». І відбуватися відкрито. Не так, як це було зі створенням антикризової коаліції. Перед цим необхідно було провести відповідну ідеологічну атаку. Верхи діяли тихенько самі по собі, відірвано від низів, які на місцях забезпечували бажаний результат щодо входження до парламенту. Цим самим ми самі дозволили створити із себе образ «Зрадників». Як результат: замість того щоб переконувати людей у соціалістичних цінностях і вести наступальну пропаганду – ми захищались, доказуючи що не зрадники.

Потрібно нарощувати контрпропагандистську роботу, особливо по телебаченню та в мережі Інтернет. Забезпечуючи консолідуючу роль партії, важливо захистити людей від тотальної брехні взагалі, і соціалістів зокрема. Це має прозвучати в цьому ж 10-му розділі.

І ще одне відносно реформування діяльності партії. Потрібно прорвати інформаційну блокаду. Розумію, що без парламентської трибуни та великих грошей важко. Але, якщо громадяни не бачать на телеекрані Голови партії та його заступників, нам на місцях йти до людей не просто. Зараз важливо показати людям свою команду. Ми були партією лідерського типу. Силою партії був великий авторитет її голови О. О. Мороза. Його рейтинг набагато перевищував рейтинг партії як такої. Проте, ставши партією Мороза, вона не зуміла вийти з його «тіні» і сприйматись в суспільстві просто як Соціалістична партія України. Історія вже не раз доказувала (наша також), що партія вождя має і свої мінуси, яким би порядним і справедливим він не був. Отже потрібно показати суспільству команду, а нам на місцях доводити, що ці особистості щиро прагнуть і спроможні за підтримки виборців будувати Європу в Україні. Адже на останніх виборах за нас не голосувало багато навіть наших справжніх прихильників. Чому? Боялися даремно віддати свій голос.

Потрібно поставити бар’єр окозамилюванню і не тішитися самообманом. Так, на з’їзді перед позачерговими виборами до Верховної Ради України 2007 року, кожний перший секретар обкому виходячи на найвищу партійну трибуну обіцяв дати в області не менше 15% голосів за СПУ. Голова партії уважно вислуховував. А в результаті партія не попала в парламент. Всупереч логіці партійного будівництва з’їзд не підбив підсумки невдалої виборчої кампанії. Він був навіть не закритим. А варто було вияснити не стільки чому не виконані обіцянки, а чому їх урочисто давали. Чому себе обманювали? Невже від обіцяного залежало місце в партійному списку?

Як так могло статися, що партія у виборчих кампаніях почала отримувати значно менше голосів виборців ніж сама її чисельність. Жалітися що нас обікрали – також не варто. Питання: чому дозволили це зробили?! Адже нас сила. Але як бачимо цю силу вже давно потрібно було реально оцінити. Проте, чомусь цього не зробили. Вкрай потрібна справжня звірка членів партії. Для чого виписувати і тасувати партійні документи на тих людей, які далекі від партії.

Вважаю, що в цьому напрямку керівництвом партії зайнята правильна позиція. Кожен член партії зобов’язаний передплатити газету «Товариш» і сплачують партійні внески. Це має стати аксіомою. Якщо член партії, наприклад, роз’їжджаючи на автомобілі через день має можливість побувати на атозаправочній станції, чому він раз у квартал (якщо не щомісячно) не може знайти часу, щоб відвідати відділення приват - чи то іншого банку і переказати 30 гривень.

Важливо позбутися бюрократизму, викорінювати його в зародковому стані. Мені не зрозуміло рішення Політради про Кодекс честі Члена СПУ. Писати в цьому «творчому набутку», що партійну діяльність потрібно здійснювати відповідно вимогам Статуту СПУ та безперечно виконувати Програму партії – абсурд. Все, що там написано є у тих же самих Статуті СПУ та Програмі партії. Нам, що недостатньо цих документів?! І що має стояти вище: Кодекс чи Статут та Програма?! Для чого плодити ще один папірець. А як бути, скажімо, з такими, які відходять від записаної в Кодексі норми «Бути прикладом суворого дотримання Конституції та Законів України і поваги до них». Як можна поважати Закони, які далекі від принципів демократії і справедливості, які обслуговують олігархів і дозволяють їм збагачуватися за рахунок ущемлення конституційних прав і свобод громадян і т. д. Адже ми живемо в державі дикого капіталізму, а не демократичного соціалізму. Виходить, що проводячи акції протесту проти тих чи інших «узаконених» порушень конституційних прав громадян, ми порушуємо Кодекс честі. На з’їзді партії потрібно це поставити у відповідність.

Із зазначеного вище можна зробити наступні висновки:

1. Приступаючи до реформування партії потрібно насамперед чітко наголосити собі і суспільству який тип партії беремося реформувати. СПУ – партія авангардного типу бо вона веде суспільство до об’єктивної перспективи: запровадження засад демократичного соціалізму;

2. Слід критично проаналізувати допущені помилки та причини негативних явищ в партії з метою вироблення механізмів їх недопущення в майбутньому;

3. Зайнявши консолідуючу роль в суспільстві, СПУ повинна захистити свої громадян від брехні та напівправди, зайнятися випереджуючою контрпропагандою. Бути добренькими для всіх не вийде;

4. Забезпечити реформування партії зверху неможливо. Потрібна участь широких партійних мас, єдність організаційно-партійної, ідеологічної та теоретичної роботи, демонстрація суспільству дієвої команди соціалістів, яка по справжньому береться реалізувати благородну мету – побудову демократичного соціалізму.

 

Корнелій Волошин,

секретар Чернівецького обкому СПУ



16.10.2013   Коментарі Вернутися Роздрукувати
 
 
Яндекс.Метрика